У зраді винен той, кого зрадили?

Зрада. Напевно майже у всіх це слово викликає однакові асоціації. Бідний-нещасний постраждалий і підлий зрадник. Але не все так однобоко. В даному дописі я б хотіла подивитися на це трошки з іншої позиції. В жодному випадку не потрібно думати, що я тут буду казати, що зраджувати – це класно, круто і взагалі, давайте всі дружно ходити “на ліво” чи підставляти друзів.

Я просто хочу підкреслити те, що в зраді в однаковій мірі винуваті обоє (давайте упустимо випадки вродженого кобелізму (в т. ч. жіночого) і підлості). Чому зраджує звичайна середньостатистична людина?

Тут ще, на мою думку, можна розділити зраду моральну і фізичну. Не буду їх зараз вимірювати по шкалі “гірше-краще”, бо болить однаково.

Що таке моральна зрада? Не підтримав, не допоміг, обдурив, не дотримав таємниці… Що таке зрада фізична, нікому пояснювати не потрібно, це вже з області стосунків “він-вона”.

Яка перша думка, коли нас зрадили? Та як він (вона) міг (могла)? Та я ж… А дійсно, що я? А на ділі виходить, що оте “я” саме і стало причиною. Чому коханий (а) шукають втіхи десь на стороні? Може тому, що в першу чергу, не знаходять в нас того, що їм потрібно? Я зараз маю на увазі, що навіть фізична зрада є наслідком того, що людину морально “заколупали”. Можливо, замість того, щоб підтримати у скрутну хвилину, ми “колупаємось” в рані? Іронія замінює співчуття? Тотальний контроль? Постійні підозри і ревнощі? Скандали через дрібниці? Прискіпування до всього підряд? Перевірки телефону, читання смс? Думаю, що кожен з нас хоча б раз відчув на собі щось із цього списку ( і дякувати Богу, якщо не все відразу ). Звісно, я зараз не буду стверджувати, що той, в кого в стосунках є щось з того, що я перечислила, відразу побіжить кудись. Але крім того, що це все руйнує стосунки в принципі, воно ще й може викликати зворотню реакцію. “Якщо мене вважають таким поганим (ою), то чому б не бути ним (нею)?”. І ще одне. Дуже часто люди не додумуються до чогось, поки ми самі їх до цього не підштовхнем. (А чи не тою самою підказкою і поштовхом є постійна безпідставна ревність?)

Щодо зради моральної. Тут все набагато складніше. І, швидше за все, ви винні тільки в тому, що довірились “не тій” людині. Що тут скажеш? Дивитися треба було краще :-). І зрада, як я вже писала, не тільки в обмані – це найпростіше і найпримітивніше. А чи не зрада, коли тобі публічно вказали на твою помилку (навіть якщо вона дійсно була) і ще й висміяли? Можна і навіть треба вказати на помилку, але наодинці, а не при всіх… А коли ти чекаєш підтримки, а від тебе відмахуються як від набридливої мухи? Хіба це не зрада?

Не хочу, щоб прочитавши цей допис, хтось подумав, що я виправдовую зраду. В жодному випадку. Той, кого хоч раз зраджували, точно знає, що пробачити її можна ( і деколи навіть не один раз – залежить від того, наскільки дорога людина і від терпіння ), забути – важко, а от виправдати – майже неможливо ( якщо не займатись самообманом). А тим більше признати, що це сталось частково з твоєї вини. І копатися в причинах не дуже хочеться, але деколи варто це зробити, щоб уникнути таких ситуацій в майбутньому…