Це абсолютно експериментальний допис як за своєю формою так і за способом подачі матеріалу. Хоча він повністю не подібний на те, що раніше публікувалось на Українській онлайн спільноті, допис має свою суть та зміст. Отож, поїхали (тільки строго не судіть 
)
- Слухай, а ти бачив, яка вчора була злива? Як ті краплі дощу розбивались об той потрісканий шифер на гаражі діда Гаврила?
- Ні.
- Шаразд, то, може, ти бачив, як голуб наклав панянці при повному параді за шиворіт?
- Та ні, не бачив.
- Хм… Тоді ти точно мусив помітити новго прища у баби Фаї на носі…
- Та що ти пристав, не бачив я того прища.
- Можна тоді у тебе спитатись: ти пробував жити? а не пролітати повз життя?
Скоріш за все усім вам уже стало зрозумілим, про що я хочу розповісти у цьому дописі. Ні? Ну то я поясню…
Я люблю та усім серцем прагну помічати усе навколо. Звісно, усе помітити не реально, але ж хоча б дещицю таки можна…
…он тут дмухає мені вітерець у писок, колише погрижене міллю листя каштану… смішні у мене сьогодні шкарпетки… якась мальота кричить: “сама, амам, ума, ма, сама”… оу, жіночі трусиська (ну, то іншим словом не опишеш) висять собі та й сохнуть… на мому будинку з’явилась нова тріщина…
[усе, що описано абзацом вище - чистісінька правда, бо саме це я і спостерігав, коли брейнштормив свій мозок, щоб щось написати]
Оце я називаю обсервацією, спостереженням за всім, що потрібне і що ні (тут просто не факт, що непотрібне не виявиться потрібним… та й що потрібне, а що ні? – ви це знаєте?).
Мені видається, що так простіше розуміти життя (або ще більше заплутатись у ньому – тут у кожного своя дорога). Насправді, помічаєш купу речей, їх різноманітість п’янить та бентежить. Часом помічаєш і не зовсім адекватні (а хто сказав, що саме є акдекватиним) речі та мимоволі виникає бажання то спаплюжити, понівечити зрайнувати або просто банально обгадити (так звана обсерація).
Але як на мене, такий піхід руйнує весь ефект від обсервації, роблячи її обрамленою, обмеженою та й взагалі знищує сам факт обсервації. Я не стверджую, що фактами обсервації не варто ділитись чи їх обговорювати, навпаки, це доповнює загальну картину та дозволяє зрозуміти усе цілісніше та ширше.
Отож, користайтесь моїм визначенням обсервації.
Обсервація – це акт ретельного спостереження за навколишнім світом із метою всеохопно та всеосяжно зрозуиіти його суть або заплутатись у ній. Акт обсервації ні в якому разі не може супровождуватись актом обсерації, оскільки останній повністю нігілює акт обсервації.
Так, акт обсерації може нашкодити обсервації – і не тільки обсервації!!!!! Цей акт може чому хочеш нашкодити:)))
А стосовно обсервації в чистому вигляді – то так, погоджуюся – дуже прикольний акт, головне тим актом не займатися під часу переходу дороги, чи переходити дорогу під час споглядання якоїсь гарної дівчини – що також належить до одного з приємних актів обсервації:)))
Точно:))) Хоча іноді ці речі співпадають:)))
витріщаєшся собі спокійно на когось і заодно обсервуєш деталі гардеробу і різні цікаві розміри?
Допис звісно прикольний!
А кінцеве визначення винесло мій мозок!
Обсервація, то в чистому виді дуже хороше діло. Я живу обсервуючи, і можу вам доповісти, що ще жодного разу воно мені не зашкодило. Хіба навпаки…
Обсервація дає непересічні знання. Отже – це непересічна сила
Можу Вам по секрету сказати, що УОС – це таке собі теж зборисько обсерваторів… Теми і коментарі тут досить в обсерваторському стилі, піднімаються проблеми виявлені в результаті обсервації…
ну звісно деякі товариші замість обсервувати з нами і приникатись знаннями починають обсерацію… але це вже не нашого профілю діагноз
п.с.
Michael – Основне не плутати обсервацію з витріщанням
Ага:)))
гм.. яка стаття..
а обсервуючи розвиток спільноти, які деталі ви помітили використовуючи цей акт?
Оу… Нашуміловочко, розвиток спільноти і його особливості – це тягне на цілу нову статтю!
Але я вже неодноразово писав деякі свої спостереження, Ви мабуть не читали, бо то було трішки давніше..