Життя – несправедливе, і це правда. Надзвичайно часто ми оцінюємо речі не правильно, концентруємо нашу увагу на слабких чи поганих сторонах та видаємо їх за хороші та вірні, при тому, повністю відкидаємо це вартісне, що оточує нас. Ми звертаємо увагу на зовнішність та забуваємо про те, що сховане під нею; ми вважаємо, що те, що [...]
Переглядів: 614
1) звичайно зустрічались… в нас на “панібратстві” пів України тримається…
2) буває… навіть я б сказав від людей рівних за віком чи статусом мона такеп очути…
абр навіть від менш розумних чи досвідчених.. то смішно виглядає.
3) не для мене. для мене важлива суть. купую сочки ОКЗДХ – там на упаковці крім назви нічо нема.. біла упакровка просто… просто знаю шо якісні (були принаймні)
4) не факт.. можу купити не в престижному місці.. головне якість, а не ціна.
5) о, дідько, мій бюст не більше першого… а ноги волохаті… доведеться застосовувати сині очі втричі активніше!
6) це відбувається тоді, коли ми хочемо вірити в щось. і ми шукаємо людину яка то скаже нам і ми їй вірим.
7) влада та гроші – зло яке псує людей.
сам можу зробити так коли надзвичайно довго нема ніде смітника і мене то остаточно вкурвлює)))
9) в нас, українців, взагалі багато таких нехороших рис…
ніхто так не зробить зло українцю як українець! самі одне одного до низу тянем, обкрадаєм…
зато потім всі винні чомусь! то влада, то Америка, то москалі, то ще хтось… тіки не ми самі.
10) ой.. та то цілий список вийде)) я якось подумаю!
несправедливо це коли працюєш як проклятий, а зарплата така ніби нічо не робиш весь день! (сижу на роботі та й думку гадаю
)
Я поставив смайла замість 8 пункту, бо сам це час від часу роблю
мене просто шляк трафляє іти декілька кілометрів, щоб знайти такий жаданий смітничок у нашому славетному місті Львові….
Хоча зараз, на щастя, ситуація міняється на краще, що не може не тішити
Згадалось…. “Скупий платить двічі”
ну міняється вона постільки поскільки.. надто вже по-українськи.
якщо смітник і ставлять то він за декілька днів або зламаний, або розбитий, або засипаний сміттям зі всіх боків… і стоїть він часто в такому місці що до нього треба спеціально йти, а не по дорозі для зручності…
але будем тішитись наразі тим, що є.
гм. А ото мій список несправедливих речей. Він трохи відрізняється від того, що написав bodyk, бо в його дописі підкреслено те, в чому винні ми самі. А мій список базується на несправедливості світу чи то буття чи … ну як собі хто назве.
1). Чому вбивця, на руках якого кров невинних людей ( вибачте за високопарність) спокійно вмирає від старості, а молода здорова людина, у якої все попереду, яка відкрита для інших і нікому нічого поганого не зробила гине у якомусь безглуздому нещасному випадку?
2). Чому одні жінки десятками роблять аборти і в результаті народжують абсолютно здорових дітей, а інші лікуються, моляться, страждають і все одно не здатні народити бодай одну?
3)Чому починаєш розуміти, що для тебе дійсно важливо, тільки коли це остаточно втратиш? ( фраза банальна до неможливості)
4). Чому коли вмирають рідні і дорогі люди відразу з”являється тисяча несказаних слів, хоча поки вони були поруч, то розмова не йшла далі, ніж банальне “привіт”?
5). Чому духовна біль сильніша і триває довше, ніж фізична?
Те, що я отут понаписувала абсолютно не означає, що я не згодна з автором. Швидше навпаки. Все дуже гарно і точно підмічено. Моя повага…
Loreleya, дякую. Стосовно того, що ти кажеш, що я описав те, у чому ми самі винні, здебільшого правда. Але і у твоїх прикладах (правда, далеко не у всіх) на нас теж лежить частинка провини. Можливо, це тяжко пояснити, але усі ці пункти є карою за щось, за те, що робили наші прадіди, предки іт.д. Тільки тут одразу виступає інша проблема:
Чому ми повинні страждати за них?
Ну, а вбивцю можна вбити (вибачте за тафтологію, так більш пафосно
), не чекаючи на то рішення суду і тд….
І то вірно, та не зовсім :-) По-перше, вбити ( як сам факт, не зважаючи на те, кого) не кожна людина здатна. Я розумію, що жага помсти, стан афекту і т. д. можуть багато “допомогти” в тій справі, але все-одно навіть при таких “сприятливих” обставинах далеко не всі зважаться підняти руку на собі подібного. На словах все легко, а от перейти від слова до діла – набагато важче ( і слава Богу, бо інакше населення планети зменшилося б як мінімум вдвічі).
По-друге, сам факт помсти не принесе ні радості меснику, ні полегшення тому, за кого мстяться….
Але то я певно щось трохи втекла від теми.
Ти правильно підкреслив ще одну несправедливість: за батьків страждають діти. І це стосується не тільки того, що ти мав на увазі. Дуже часто в нашому суспільстві на дітей ставлять клеймо батьків.
Я розумію, що в “неблагополучній” сім”ї дитині набагато важче нормально рости, бо вона немає того, до чого треба прагнути, нормального прикладу. Але з іншого боку, ніхто не народжується алкоголіком, наркоманом чи вбивцею ( асоціальною особистістю, кажучи науково) і в генах це не закладено.
Отака ще одна несправедливість нашого світу….