Можливо, не кожен з нас усвідомлює що є частиною великої археологічної роботи довжиною в життя. Припустимо, що є така наука – археологія людини. Що ж вона досліджує? До чого дійшла?
А дійшла до того, що кожна людина бере участь в якихось певних дослідженнях-розкопках. Це безперервний процес, де все йде циклічно, наче по замкнутому колу. Хтось виступає в ролі археолога, хтось в ролі артефакту, а хтось просто у ролі знаряддя. Раз за разом ми беремо до рук доступні нам нехитрі знаряддя і копаємось… ми копаємось у собі, в своїх думках, в своїх почуттях. Ми копаємось в душах інших людей у пошуках їх ядра – сутності тої чи іншої людини. Ми копаємось в чужих ранах часто навіть не усвідомлюючи цього. Ми намагаємось докопатись до таємниць, до істини буття, до секретів успіху, до рецептів щастя, до формули кохання…
Тим часом хтось активно копається в нас в свідомості, часом різко зачіпаючи за якийсь корінець думок чи за якусь високу нотку. Хтось намагається докопатись до нас, а ми намагаємось ускладнити його завдання.
А потім ми зупиняємось і задаємо собі питання: – Що ж я відкопав? – Чи я досяг мети? – Чи була в мене мета? – Чи я у вірному місці копав?
І починаємо розкопки знову.
За тією археологічною забавою ми не помічаємо як проходить наше життя. Ми риємось не піднімаючи голови, в той час як могли би бути альпіністами або парапланеристами!
Але оце копирсання приносить нам більше задоволення, аніж активні дії. Така природа людини. Набагато простіше зробити видимість складного процесу, ніж взятись реально за який-небудь, навіть нескладний.
Ніхто так не заплутає людину, як вона сама себе.
Але не все так безнадійно! Істина десь під ногами… Треба лиш копнути глибше…
Так – копати треба глибше – завжди щось знайдеш цікавеньке:)))
Але часом копаєш-копаєш, цілий день на то витратиш, а потім, обернувшись назад, бачиш, що то все до одного місця. В результаті – і день витратив намарно, і замучився….
таке враження ,що ви про копання картоплі говорите..:)))
головне – не втрачати надії і копати! )))
так можна або шось відкопати або нарити купу бульби)))
bodyk, то ще не найгірше, коли копаєш день, а потім розумієш, що то все намарно. Є випадки, коли копаєш роками і ніби і якісь артефакти знаходиш, а потім виявляється, що то дешева підробка, а ти витратив на це декілька років – оце вже гірше….
loreleya, правдиво пишеш.
але коли ми копаємо роками і ніби бачим артефакти часто ми дістаємо іржаву бляшанку яка ріже нам пальці, але все одно змушуємо себе думати що це цінний артефакт! аж поки не прозріємо…