Багато із нас надають перевагу бути посередніми, просто сидіти собі у куточку тихесенько так, щоб ніхто і не помітив. Мабуть, це ще із молоком матері до нас приходить уявлення, що нам не потрібно вирізнятись, будьмо такі, як усі. Скоріш за все це також нашіптує нам наш інстинкт самозбереження, бо ті, що відрізняються від інших, часто [...]
Переглядів: 440
“Моя хата скраю” (с) – то відображає весь наш світогляд.
а закладені в коди мовлення і щоденного спілкування фрази на зразок “ти що, ненормальний?” , “будь нормальним” та ін. зводять до нуля шанси нинішнього нашого суспільства на самовираження.
Так, це стадний ефект, ми просто боїмось бути іншими, а це тупик. Ну, і це сумно…
Не маю нічого проти посередніх людей навколо себе – тоді легше виділитися. Перепрошую, – заговорив егоїзм. Але кожна людина егоїст, просто не всі це визнають…
Ліно, але тоді це надто просто, і людина, оточена посередністю, має малий стимул до розвитку… Хоча, це легкий шлях… але….
Дійсно, не можу не погодитися. Набагато приємніше спілкуватися із “сильними” особистостями. Тоді є стимул до самовдосконалення.
Але часом і боязнь
Тут треба мати сильний характер. І вирішити, чи бути сильним серед сильних, чи слабким серед слабких; бо слабким серед сильних бути не надто добре.
А слабким серед слабких нормально?
Ти не рівні зі всіма, менше конкуренції, тільки от можна загубитись серед того моря одинаковості та слабкості
конкуренція є лише тоді коли ти конкуруєш.. коли тобі байдуже, то її не може існувати впринципі.
Ну багато людей говорить, що це риса української ментальності, але на мою думку, це такий собі механізм самозахисту, який виробився в українців за часи СРСР. Саме в цей час було небезпечно бути не таким як всі:(