
Багато із нас надають перевагу бути посередніми, просто сидіти собі у куточку тихесенько так, щоб ніхто і не помітив. Мабуть, це ще із молоком матері до нас приходить уявлення, що нам не потрібно вирізнятись, будьмо такі, як усі. Скоріш за все це також нашіптує нам наш інстинкт самозбереження, бо ті, що відрізняються від інших, часто підлягають негативній реакцій зі сторони стада. Якщо ваша ціль у житті бути абсолютно “нормальними”, то мабуть ця стаття не для вас, але якщо ви хоча б трішки бажаєте щось поміняти, то давайте пробувати…
Я вичитав у інтернеті, що є таке новітнє віяння у психології, що називається “позитивістька психологія”. Ця наука вивчає не звичайних середньо статистичних людей, а лише тих, хто досягнув успіху, тих, хто якісно відрізняється від інших. І це надзвичайно цікаво, вивчаючи повадки відомих людей, ми тим самим дізнаємось про методи, за допомогою яких вони досягли цього.
Отож, чим же успішні люди відрізняються від решти:
Наполегливість – Вийняткові люди надзвичайно цілеспрямовані та наполегливі, вони весь час намагаються дійти до цілі, не зважаючи на те, що життя пхає їм шприхи в колеса.
Творчість – Вийняткові люди творчі. Вони слухають, задають багато запитань, а потім поєднують те, що здається на перший погляд не сполучуваним, і створюють із цього великі ідеї.
Віддача – Вийняткові люди багато що віддають людству та природі, адже вони пам’ятають закон збереження енергії і точно знають, що це все повернеться їм сторицею.
Концентрація – Вийняткові люди сконцентровані. Вони люблять те, що вони роблять і не мають часу, щоб відволікатись.
Пристрасть – Вийняткові люди пристрасні у всьому, на роботі, вдома. І це приносить плоди.
Практика – Вийняткові люди практикуються весь час. Більшість людей тренуються роками, щоб бути найкращими у якійсь галузі чи сфері.
Ну і, звісно, найголовніше – вийняткові люди не бояться бути вийнятковими.
Задумайтесь над цим, можливо, варто щось поміняти у нашому житті.

“Моя хата скраю” (с) – то відображає весь наш світогляд.
а закладені в коди мовлення і щоденного спілкування фрази на зразок “ти що, ненормальний?” , “будь нормальним” та ін. зводять до нуля шанси нинішнього нашого суспільства на самовираження.
Так, це стадний ефект, ми просто боїмось бути іншими, а це тупик. Ну, і це сумно…
Не маю нічого проти посередніх людей навколо себе – тоді легше виділитися. Перепрошую, – заговорив егоїзм. Але кожна людина егоїст, просто не всі це визнають…
Ліно, але тоді це надто просто, і людина, оточена посередністю, має малий стимул до розвитку… Хоча, це легкий шлях… але….
Дійсно, не можу не погодитися. Набагато приємніше спілкуватися із “сильними” особистостями. Тоді є стимул до самовдосконалення.
Але часом і боязнь
Тут треба мати сильний характер. І вирішити, чи бути сильним серед сильних, чи слабким серед слабких; бо слабким серед сильних бути не надто добре.
А слабким серед слабких нормально?
Ти не рівні зі всіма, менше конкуренції, тільки от можна загубитись серед того моря одинаковості та слабкості
конкуренція є лише тоді коли ти конкуруєш.. коли тобі байдуже, то її не може існувати впринципі.
Ну багато людей говорить, що це риса української ментальності, але на мою думку, це такий собі механізм самозахисту, який виробився в українців за часи СРСР. Саме в цей час було небезпечно бути не таким як всі:(