Україні 18, чи, може, 4?

Заздалегідь хочу попросити пробачення у всіх, хто читатиме цей допис, за те, що він, мабуть, переповнений субєктивізмом та, скоріш за все, надто імпульсивний – пробачте, але…

Усі радіють та кажуть – Україні 18, вона може пити пиво, курити цигарки, водити хлопів наніч. Ми надзвичайно тішимся та гордимось, що вісімнадцять років тому Україна стала незалежною. Та чи дійсно вона незалежна? Перепрошую, але на мою скромну думку, це далеко не так. Ми все ще енергетично залежні від Росії, російський президент дозволяє робити собі неадекватні заяви стосовно “незалежної” держави. То ви це називаєте незалежністю?

Як не сумно, Україна таки дійсно “незалежна”, не залежна від здорового глузду. Погляньте на наших обранців, нашу політичну еліту – це здебільшого ті, хто вважає себе пупом землі, це імбецили-небесні-представники “вищих сил” на нашій землі, що можуть вершити свою волю без жодних докорів сумління – адже вони боги, а ми лише звичайні смертні.

Чому ми не можемо працювати разом? Де два українці – там три гетьмани. Навіщо вічно тягнути ковдру на себе, мовляв, та ми все зробимо самі, і зробимо це на найвищому рівні, але, на жаль, коли зазнаємо повного фіаско, то зазвичай кажемо – та це все він/вона, я тут ні до чого. Панове, невже це нормально? Невже це адекватно для держави, що є “повнолітньою”? У 18 років, здорова держава повинна приймати здорові рішення, правильно розпоряджатись своїм життям, а що ми маємо натомість?

Вам не видається, що наша держава поводить себе десь років на 3-4? Таке враження, що ми захворіли рахітом та дистрофією, бо не розвиваємось. І нас негайно потрібно лікувати. До речі, чому ж ми не приймаємо пігулок, нам не ставлять капальниці та не роблять уколів? Та пробували, але, на жаль, це не допомагає. Наша хвороба стала настільки хронічною, що не піддається “народним” методам лікування. Нам потрібна реанімація, шокова терапія – можливо, хоч це допоможе нам якимось чином вилікуватись та встигнути розумово наздогнати свій вік. Мене бере жаль ще й за те, що лікуватись нам буде надзвичайно складно; погляньте на стан нашої сфери охорони здоров’я, наші лікарні, наших “спеціалістів”, котрі закінчують медичні вузи, часом не склавши жодного іспиту не за гроші… То що, здатна така “медицина” нас вилікувати?

А що ми досягли за цей час? 18 років нашої “незалежності” – це здебільшого період втрат, а навіть, якщо ми і мали невеличкі здобутки, то опісля втачали ще більше, ніж мали до того.

Таку державу назвати повнолітньою складно. Отож, Україно, тобі ще не можна пити, курити та водити хлопів – надто маленька ти ще!

П.С. Дякую тобі, Господи, що дав мені силу волі повитирати усі матюки із допису.
П.П.С. Сумно!!!