Так повільно і невпинно падає шлейф за шлейфом, оголюючи давні думки стосовно найціннішого. Сутність залишається сутністю. Бачення – баченням. Думки, назбирані на дні душі у горнилі внутрішньої боротьби так само відтворюють правду, кинуту ще подеколи здоровим давно забутим серцем. Вічність кличе. Думка живе сама по собі. Почуття живе саме по собі. Не можна змусити думку [...]
Переглядів: 2,083
Дуже провокативний пост!!!
По-перше – любов-це любов, а звичка-це звичка. Інша річ, коли ми в собі плутаємось і не можемо відрізнити любов від звички, але звичка-це скоріше, коли ти живеш з людиною 10 років душа в душу, знаєш її як свої п’ять пальців, і хто взагалі сказав, що звичка – це погано? Вона з’являється сама по собі і не підпорядковується нашим бажанням…
По-друге, любов одразу не з’являється і якраз після довгих походеньок в парк і пізнання одне одного приходить прив’язаність, закоханість, а потім вже любов. Любов взагалі має на чомусь грунтуватися, має бути чітка мотивація(див. пост нижче;)), чому ти саме з тою людиною вирішив пов’язати своє життя ну чи принаймні певний період свого життя. Ніхто з першого дня зустрічі не закохується, ба це навіть було б фіші.
По-третє.А чому не можна дивитися в сторону на прекрасних хлопців\дівчат?цього ніхто не забороняв.Просто треба бути на 100% впевненим в своїх почуттях от і все.
там закінчилось місце.
далі…
По-четверте…(я вже замучилась писати)… любов виникає та існує на засадах порозуміння В ПЕРШУ ЧЕРГУ, а сварки-сварками…тут без них не обійтись(( невже неприємно миритися після дня нерозмовляння? звичайно, якщо сварка через дурню, а не через зраду etc.
Ок.. Ромео з Джульєттою пересварилися б … рано чи пізно.. Хіба наші батьки чи щойноодружені пари не сваряться?? Проте слід пам’ятати,що в нас один перед одним є обов’язки і якась min. совість. Як посварилися, так би і помирилися:)
А штука от в тому, що якраз цей мимивільний порив, який сигналізує нам про те, що ми любимо – це теж нормальна річ. Було б тупо, якби ми ходили цілий день і нашим коханим щосекунди повторяли:”Я тебе люблю…”.Ці слова краще говорити рідше, ніж занадто часто…
І найголовніше!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Відповідь :”Де кохання???” – ми повинні шукати в собі, а не межи купи речей в кімнаті.
Кохання ми повинні шукати в собі і неодноразово переконуватись,що воно спрямоване на ту людину, що біля нас, а не на сусуідку\да поверхом нижче.
І коли по-справжньому не кохаєш, не слід говорити, що його нема..
Кохання любить тепло і догляд, а не цинічний погляд на життя…
Як казав якийсь-там філософ чи письменник:”Кохати і бути розумними навряд чи зможуть навіть боги”…
Як кохаєш, то дах дійсно зносить..))))
Але це кльово…
вері інтрестінг.
Але з Наталкою я не згоден…
особливо в тому місці де приємно миритись після дня сварки.
ні! неприємно! бо неприємно сваритись і це вимотує наші нерви і псує стосунки і почуття.
Це так само як стверджувати шо ти кайфуєш – тобі пхають іржавий цвях у відкриту рану. а потім витягають і тобі стає легше, отже ти кайфуєш!
опа-опа..))
все залежить від сварки і через що вона…
можливо я не тямлю у сварках… але всеодно це полегшення і тобі приємно,що все ок.;))
Розділяймо любов, симпатію і кохання =) в дискусію встрявати не буду, наведу простий приклад) Ти цінуєш комікси. Потім ти проходиш повз музей і бачиш красиву картину. Ти думаєш — яка файна картина. Це також фарс?) Чи як це назвати?))
можливо ти не тямиш в сварках! але тоді я привітаю тебе а ще більше пана Б.
а загалом прочитай мій пост ще раз… нічо не залежить від сварки!… невже залежить як ти колупаєшся цвяхом в рані.. і як довго.. і невже так прикольно коли то витягаєш…
іржа і свіжа рана яка болить лишається навіть коли цвях пішов геть.. і поки вона заживе пройде час.. а може й рубці лишаться…
і весь той час за твоїми словами все чудово і ти відчуваєш полегшання.
афігєть!
Просто не слід перейматися сварками.
Бачу, моя стаття спровокувала серйозну дискусію.:))) Це добре. Не знаю, чи зможу на всі питання відповісти. Але почати все одно треба. Тому, погоджуюся з duvnum, що сварки псують стосунки і почуття, незалежно від походження. То факт. Сварками не варто перейматися – підтримую ту думку. Але тоді виходить, що кохання в чистому вигляді просто не існує – знову моя думка правильна – бо якщо є сварки, значить є непорозуміння, значить щось не так. Закохані ідуть одне одному на зустріч завжди, і без зусиль то роблять, тому що справжнє кохання полягає не стільки в тому, щоб отримати, як в тому, щоб віддати. Якщо це розуміють двоє закоханих – то сварок не має бути. Кохана людина зробить для своєї половини все, і піде на будь-які жертви. Немає цього – значить і кохання немає.
Звичайно, що кохання треба шукати в собі – хто ж стверджує протилежне. Стаття взагалі – про кохання в чистому вигляді. Якого не існує просто в природі. І я про то говорю.
ок.
ок.
п.с. сварки – лайно!
Я так розумію, що усі вже дійшли консенсусу
Тільки от якого, я так і не збагнув?
[...] Антагонізми кохання Страх: 6 речей, що заважають нам жити повноцінним життям Ультрамодернове лицарство, чи пострагулізм? Україні 18, чи, може, 4? Кохання. Альтернативний погляд [...]
Початок стосунків, описаний в 4-ому абзаці, це не кохання, це забавки підлітків. Дорослі люди так не поводяться. На жаль, людей, котрі знайшли кохання, одиниці. Все решта дійсно фарс (тут я погоджуюсь з автором). А сварки до добра не приводять, вони “початок кінця”.
Дякую, Ліна. дійсно – сварки – то початок кінця. Або кінець початку. Що суті своєї не міняє. І насправді – людей, котрі знайшли кохання – їх навіть менше, ніж одиниці…На жаль…Просто, коли думаєш, що – ну нарешті, ти маєш кохання, таке, яким вона має бути – а знову помиляєшся, то болить насправді дуже. Бо світ котиться кудись у прірву, життя наше втрачає вищий смисл, адже жити тільки для того, щоб їсти, вчитися, працювати, заробляти гроші, і ще робити всякі речі, і вмерти потім – то все так банально, що навіть про то говорити не хочеться. Значить, є якийсь інший шлях, а не кохання, якого не має, а інший, який ще треба знайти…
Початок стосунків, описаний в 4-ому абзаці, це не кохання, це забавки підлітків™(виділити-копіювати-вставити)…
але невже в кожного з нас стосунки саме так не починаються?
не думаю,що коли люди зустрічаються вперше,то починають говорити, як люблять один одного і т.д!!!
кожні стосунки мають свій поетапний початок, просто це все здійснюється на різних рівнях.. підлітки до цього ставляться по-одному.. дорослі по-іншому, але ж суть- то не міняється!
І яка ж суть?:)))
те,що люди разом;)))
те, що люди мазохісти!
гггг….
тут хтось бик…є?))))
я напевно щось інше розумію під словом сварка, бо коли їх немає в стосунках, то й любові там немає (замітьте, я кажу не про кохання)! лише у сварках ми (чи не вперше) виказуємо все негативне, що думаємо про іншого, який таким чином може задуматися над своїм его, а ображатися на правду хоч і важко, та звісно не треба! бо коли все тримаєш у собі, то інший не зможе зрозуміти твоїх страждань..(але коли люди просто викрикують всякий непотріб один про одного, то звісно я проти таких сварок!)
а щодо кохання у чистому вигляді, то й такого справді не існує.. є випадки взаємної любові, або коли ми любино одних, а зустрічаємось з іншими і згодом ця любов або зникає, або зароджується нова. головне, щоб серце не закамяніло. Але коли ми кажемо я кохаю, невже в даний момент це неправда? бо ж саме тоді ми й справді кохали
Ну під сварками важко розуміти щось інше ніж насправді є…
тут все просто – сварки це … це сварки! це викид негативу, невдоволення, різкі розмови на підвищених тонах.. або й тихтим тоном можна насрати в душу.
Щодо того що в сварці ми висказуємо все що насправді думаємо (і цим вона є корисною, якщо я правильно зрозумів Nashumilovochka) – то я не зовсім згоден.
Це лише в рідких випадках. Насправді все інакше – якщо стосунки хороші, то обоє можуть спокійно висказати свої думки і обговорити гострі питання. Якщо ж ні – то в сварці вони висказують купу непотрібу… і жодного конструктиву. Частіше за все – сварка це непотрібна річ – або жіноча істерика, або чоловіча сцена ревнощів… або ще щось.
І припиніть спекулювати термінами.. любов, кохання… тим більше що якщо останнього не існує – то й терміни є абсолютними синонімами
а все решта дійсно так.. нажаль.
Ну, все-таки любов і кохання – то різні речі. Можна сказати – я люблю свою машину, пса чи ще щось – але попробуй сказати до того самого кохаю. Якось не тичиться.
Nashumilovochka – “коли їх немає в стосунках, то й любові там немає ” – тут мушу не погодитися, коли є сварки, при чому постійні – там не має ні любові, ні кохання нічого доброго. Ви ще скажіть, що погоджуєтеся з фразою, що б’є – значить любить??? Як на мене – то повний бред.
Стосовно останніх коментарів – “а щодо кохання у чистому вигляді, то й такого справді не існує.. ” – я погоджуюся з кожним словом. Його не існує.
“Але коли ми кажемо я кохаю, невже в даний момент це неправда? бо ж саме тоді ми й справді кохали” – так, погоджуюся, я до речі в статті про це саме говорив:))), тому кожне слово підтримую.
Дякую за коментарі!!!
думаю дискусії на тему існування кохання чи не існування були є і будуть завжди…це набільше турбує людей, як явище впринципі незрозуміле, неконтрольоване та й непідвладне…в кожного своє бачення…і навряд чи можна звинувачувати тут когось в невірності його поглядів
кожен сам для себе вирішує(виходячи з своїх переконань, принципів, світогляду) як відноситись до того явища людського стану психіки, чи може не психіки?)))
А краще ніж сперечатись, аргументувати, і все одно лишатись при своїй думці – вийти в світ, зробити когось щасливим, навчитись любити…
а сидіти і спекулювати – та ну його.
так! точно! і як то ми ще не здагадались самі
ану гайда всі в світ, робити когось щасливим і самим вчитись, а то нашо тут даром якиками плескати (тобто пальцями по клаві)…
natalka каже:
кохання є! а от абсолютного нема… так як немає нічого абсолютного…і мені так видається що абсолют це кінцева точка, після якої вже пустота… то як може існувати абсолютне кохання? як приклад абсолютного кохання може бути кохання двох зомбі, які не мають ні звичок, ні поглядів, ні характерів, ні волі…а просто дивляться один на одного і кохають
Так кохання не постійне, тобто не стабільне, воно зі своїми примхами, ситуаціями, бажаннями…бо це кохання двох зовсім різних людей, зовсім різних особистостей… кохання це боротьба… і я думаю що це добре, що це так і має бути, адже це життя, а життя це також боротьба але ніхто не каже що його не існує…
ще щось хотіла написати, але забула про що
michael каже:
о! згадала
а чому це відразу фарс? подивитись на гарну дівчину чи хлопця що мимо проходить це що означає що ти не кохаєш а брешеш? це ж те саме майже коли подивитись на гарного собачу чи кішку, або красиву картину і т.п.
гм… так хочеться написати “фарс і провокація”… але таким чином я спровокую себе!
а пан Дивний боїться спровокувати себе?
не знала, не знала, що є щось чого Ви можете боятись
а де я написав що я боюсь?
про страх там реально нічого не сказано..
но як не дивно я все прочитала..і там такий нюанс запомнила по поводу його комментарів…і вишло таке питання..duvnuj вот ти колись любив?
і ше ви там писали..шо кохав і любив це різні слова..ну да..одне на російській, а друге на українській..гг)
duvnuj а взагалі…пии мені на пошту чи в контакт краще..а якщо є то скайп..я би хотіла побільше з тобою поспілкуватись)
email ^ anna.raih@mail.ru
Simple smile каже:
одне і те ж слово. я особисто такого не писав.
п.с. чим завдячую такою увагою до своєї скромної персони?