Ви думаєте, що нічого не боїтесь? Ви скоріш за все помиляєетесь, брешете собі, або взагалі мертві У людині фізіологічно заладений страх, і нікуди від нього ми не дінемось. Єдине, що залишається – так це побороти його. Є декілька речей, тобто те, чого ми боїмось, що заважає нам бути повноцінною людиною, як кажуть жити на повну. [...]
Переглядів: 1,419
Страх який допомагає людядині вижити в критичній ситуації – це єдиний старх який повинен існувати. Всі інші страхи як на мене тільки заважають нам жити і на жаль з ними трохи важко боротись. Я колись навіть читав книжку по психології про страхи.
Тут, мабуть, мається на увазі просто страх як засіб підняття адреналіну в крові, що і допомагає робити такі речі, які при нормальному стані навіть і не сняться людині. А стосовно книжки – що найбільше запам’яталось?
З усіх перечислених страхів найбільше страшним мабуть є страх перед невдачею, особливо коли ти ставиш на карту все – ледво не все своє життя, все, що ти мав, навіть свою свободу. Але справа в тому, що варто все-таки все одно ризикнути, навіть якщо ти і зазнаєш фіаско, все ж можливо були якісь моменти, які принесли чи приносили насолоду на шляху до твого щастя…І ніколи не варто боятися вставати з колін, навіть якщо ти у повному лайні. Друзі тебе зрозуміють, якщо вони справжні звичайно. Треба просто витерти те лайно, добре помитися та й іти собі далі. І не важить, як воно буде – якось буде. Людина іншою стає після падіння, іноді їй просто не дають шансу виправити ситуацію – і це найбільше гнітить, але хай так – все одно, що має бути, то буде. І ще один страх – перед незвіданістю. Погоджуюся. Правда незвіданості бувають різними. Приємними і не дуже. Але незвіданість завжди вселяє страх. А що буде даліі? А нічого не буде, якщо про то постійно думати. Незвіданість мабуть і є для того, щоб її боятися…Боятися треба не незвіданості, а того, що ти нічого не зможеш з нею зробити…
Не зовсім погоджуюсь стосовно страху перед невдачею, адже ця боязнь просто буде заваджати людині досягати певних звершень, бо він чи вона заздалегіть, ще нічого не зробивши, будуть боятись невдач – це неправильно. Усі люди помиляються, в усіх є невдачі, але це не повинно заважати їм жити та розвиватись.
Звичайно – і я про то
Спасибі автору, стаття надзвичайно сподобалась, лише от рекомендації стосовно подолання цих страхів якісь, як на мене, не дуже переконливі.
[...] [...]
Я знаю ще один страх. (ну не один звісно)…
Це страх писати в інтернеті.
Навіть ті. хто по ночах списують десятки сторінок своїх щоденників, хто люблять помарати папір – ачтос боять що їх хтось прочитає. Написати щось там де люди читатимуть це для них наче стати біля ганебного стовпа. Вони бояться, що люди осудять, що їх думки надто примітивні та нецікаві, що комусь не сподобається, що їх писанина буде наче не в тему…
Але просто треба взятись і написати. Ти вивілниш свої думки і можливо завяжеш дискусію, найдеш однодумців, вислухаєш альтернативін сторони.
Геть страх писанини – будьмо почуті!